У добу Середньовіччя в моделюванні костюма відбувається злет комбінаторного та субстанційного формотворення, що дає можливість інтерпретації сучасних дизайнерських практик в контексті культури постмодерну. Дослідження формотворчих настанов Західного Середньовіччя є однією з можливостей показати й проаналізувати динаміку змін формотворень в одязі, його типологію і трансформації, а також, виявити зв'язок між формотворчими принципами одягу доби Середньовіччя і сучасності.
Саме Західне середньовіччя стало продуцентом формотворчих настанов.
Ця доба фактично сформувала всі бар`єри та формотворчі інтенції, які згодом запозичувались. Після Середньовіччя мода вже не мала таких активних конструктивних формотворчих принципів.
Ця епоха репродукує парадигму розшарованого дискурсу, тобто одяг розуміється як багатошаровою структурою. Інформація зчитується від верхнього одягу до нижнього. Тут формується багато модифікаторів простору: розрізи, декольте тощо, які перетікають із різних просторових форм тіла.
В середньовічній моді виникає комбінаторний принцип, гармонійне поєднання дискретних складових.
Парадигма культуротворення, яка фігурує з доби Середньовіччя, виступає фундаментальною в сучасному світі. Це парадигма трансценденції, коли відбувається перехід за межі форм, за рамки будь-яких завданих параметрів. У формотворчі контексти дизайну ці конститутивні ознаки світогляду входять у вигляді міфоцентричного простору, який виступає домінантою.
Отож, в одязі доби Західного середньовіччя висхідні стратегії формотворення визначаються центрацією простору. Це підв’язка, розшарування структур по горизонталі, просторове перетікання, що визначено в драпірувальному одязі.
Для архітектури одягу епохи Середньовіччя характерним є розріз, який спонукує до накладного одягу. Окреслюється, також, варіант формотворення, що називається монадним простором. Поруч із дискретними принципами формотворення слід відзначити й пластичний тип. Коли говорити про драпірувальний, накладний, розстібний одяг як цілісність культури та його аналоги в архітектурі, слід відмітити, що ці формотворчі стратегії є поєднанням архаїчного світу і постмодерних настанов.
Культурно-історична типологія формотворень одягу та проблеми що з цим пов’язані є наскрізними для дизайну в усіх його розуміннях. Проте проблема формотворення - іманентна, й стосується рефлексивних концепцій тих чи інших видів мистецтв, кожне з яких створює свою історію формотворення. Поняття “форма” майже завжди має концептуальну роль.
Аналіз модних настанов доби Середньовіччя в контексті сучасних дизайнерських практик полягає в здійсненні систематизованого історико - культурологічного висвітлення процесу становлення формотворчого розвитку комбінаторного формотворення в дизайні одягу.
Таким чином, дослідження формотворчих принципів в добу Західного Середньовіччя дало змогу розглянути зв'язок між формотворчими принципами одягу тієї епохи та сучасності. Провести історичний і порівняльний аналіз формотворчих настанов доби Середньовіччя в її історичній динаміці.
| 
